26 квітня
День пам'яті Чорнобильської трагедії.
26 квітня – є днем
пам’яті про найбільшу техногенну катастрофу та вшанування героїзму пожежників,
експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених,
медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Подвиг цих людей
назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залиш иться у
пам’яті українського народу. У цей день вшануймо ліквідаторів, за їх
сміливість та відвагу! Передаємо найщиріші слова вдячності та доземний уклін за
високу громадянську позицію і схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, чиї
життя обірвав смертоносний атом.
Чорнобильська катастрофа –
екологічно-соціальна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням
четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня
1986 року, розташованої на території України. Руйнування мало вибуховий
характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику
кількість радіоактивних речовин.
Чорнобильська атомна
електростанція є символом наймасштабнішої техногенної катастрофи в історії
людства. Трагедія, спричинена вибухом на її четвертому енергоблоці, не має
аналогів за обсягами забруднення природного середовища, негативного впливу на
здоров’я та психіку людей, їхній побут і соціально-економічні умови життя.
20 лютого
«Небесна сотня: герої, які
змінили хід історії»
Нас ніхто не роз’єднає.
Нас ніколи ніхто не здолає,
Бо ми разом - могутня сила.
Це моя і твоя Україна.
І ніхто нас не роз’єднає Нас ніколи ніхто не здолає.
Бо нам воля дорожча золота Наше слово б’є краще молота.
Я і ти - це велика сила
Я і ти - це є Україна.
Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом, за країну, в якій не страшно жити, за мирне небо над головою.
Майдан став символом боротьби. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й
оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І
сьогодні ми зібралися для того, щоб вшанувати героїв Небесної сотні. Тих
мужніх, незламних українців та їхніх побратимів, чиї душі уже знаходяться у
спокої.
Вони підняли людей на боротьбу. їхній вчинок - то велика жертовна любов. І
якщо ми збагнемо це, - між нами не буде зла. Головним у світі є любов, і люди
яких ми вшановуємо, засвідчили свою любов до своєї країни, свого народу.
Події останніх місяців 2013 року - початку 2014 року перетворилися у справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу.
Пробудилася національна свідомість людей.
Нам треба об’єднатись воєдино.
Бо мрії й прагнення в нас одні
Щоб стала вільна й сильна Україна
Ми скажем усі разом: «Ні – війні»
Приклад Героїв Небесної має зупинити і
тих, хто сьогодні розпалює нове протистояння. Ми сьогодні в скорботі й з
великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть
за нами та нашими вчинками.
15 лютого
ЦІНА ЧУЖОЇ ВІЙНИ: ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ ВOЇНІВ - ІНТЕРНАЦІЛІСТІВ
Що таке війна? Для мільйонів людей це слово має присмак горя, крові,
смерті... Війни – найбільші трагедії в історії людства. Сьогодні ми поговоримо
з про війну в Афганістані, яка завжди болем відгукуватиметься в серцях наших
співвітчизників.
15 лютого ми відзначаємо день
виводу радянських військ з Афганістану.
25 грудня 1979 року радянські війська були введені в Афганістан для
надання допомоги місцевому населенню в захисті від ворога. Розпочалася
жорстока кривава війна, яка тривала понад 9 років.
Потрапивши на палаючу афганську землю, наші воїни-інтернаціоналісти
прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її
багатостраждального народу.
Багатьом із них вже не судилося
повернутися на рідну землю. За офіційними даними, за весь час афганської війни
у ній взяло участь 620 тис. військовослужбовців і 21 тисяча робітників та
службовців. Загинуло 14 453 особи, з них убито в бою 9511, померли від ран і
хвороб 3203, загинули в аваріях, катастрофах 1739, пропали безвісти 292.
Через афганську війну
пройшли 160 тис. українців. Не повернулося з війни 3360. Із них: загинуло 3280,
пропало безвісти 80, поранено понад 8 тис, стали інвалідами 3560 осіб. Після
війни померло від ран, захворювань більше, ніж загинуло. Кількість інвалідів
збільшилася вдвічі.
Чужа та непотрібна війна: спогади учасників Афганської війни
Старенька мати йде до свого сина,
Гранітні плити плачуть під ногами,
Стукоче серце в грудях, ниє спина:
- Синочку, рідний, йди в обійми мами.
Стоїть старенька й плаче. Ні, ридає…
Перед очима в неї похоронка,
І бій, що котрий день вже не згасає,
І у землі пекуча та воронка.
Синочку, рідний, чуєш, як курличуть
У синім небі сумно журавлі?
Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,
А ти лежиш в холодній цій землі.
Я чую, мамо, чую, як співають
Вони над Україною пісні.
Ти не журись, я крила розпростаю
І прилечу до тебе уві сні.
Вкраїнським рушником зітру сльозинку
І поцілую в сивеє чоло.
О, синку рідний, мій єдиний сину,
Як хороше б мені тоді було!
Стоїть старенька мати на могилі,
І навіть квіти плачуть мовчазні.
Від сина погляд відвести не в силі,
А син довічно
житиме у сні.
Чи бувають у війнах переможці? Навряд,
бо війна – це смерть, яка забирає в людини найдорожче – її життя;
бо війна – це каліцтво, як духовне, так і фізичне; бо війна – справжнє пекло.
Можна відбудувати дороги, звести нові міста, зорати поле і посіяти зерно,
відродити економіку. Але примусити битися серце в тих, хто безвинно загинув,
неможливо; залікувати зранену душу, не залишивши на ній рубців, –
неможливо; не бачити страхітливих снів, коли йдеш у бій і втрачаєш друга, –
неможливо.
Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були
нагороджені орденами й медалями. Та найвищою нагородою для тих, хто вцілів, є
життя, а для загиблих – пам’ять.
ДЕНЬ СОБОРНОСТІ
22 січня Україна відзначає День Соборності, приурочений до Акту об'єднання цього дня Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.
Україна – рідний край, земля з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, працелюбними, мудрими й талановитими людьми.
Ми горді зватися українцями. Поклик рідної землі завжди відчували наші прадіди й діди, й ті, хто живе в Україні та кого доля закинула на чужину. І де б не був українець, захвилюється аж до сліз, почувши рідне слово.
Так вже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об’єднання розрізнених частин України в єдину землю однієї держави.
Ідея української соборності є однією з основоположних складових національної ідеї. В українській мові термін «соборний» вживається у значенні об’єднаний, неподільний, а «соборність» – як властивість, тобто об’єднаність, цілісність, неподільність.
Сьогодні соборність не обмежується лише ідеєю
збирання етнічних земель у рамках національної держави, а передбачає також
духовне єднання всього населення країни незалежно від національності.
Соборність — це забезпечення справжнього
суверенітету і незалежності народу, міцний фундамент для побудови процвітаючої
демократичної національної держави.
Квест-мандрівка "Ми маленькі патріоти"
Ланцюг єдності та свободи
Вікторина до Дня Соборності України
Здобутки попереднiх поколiнь продовжують своє життя в поколiннях прийдешнiх. Вони допомагають, пiдтримують зберiгати найсвятiше — пошану до наших батькiв, дiдiв; справу боротьби за Українську державу.
«Голодомор – біль душі і пам’ять серця»
1933 рік… Сонце сходило над холодними за довгу зиму
полями, сідало за обрій кольору крові і не впізнавало землю. Чорне вороння
зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертному сні. Танули на
обширах України важкі сніги 1933 року.
Чи була того
року весна? Чи прилетіли до знайомих людських осель довірливі лелеки? Чи
співали травневими ночами у вербах над річками солов’ї? Ніхто того не пам’ятає.
Пам’ятають інше…
Пішов голод Україною. Моторошний парадокс: вмирали
на плодючих чорноземах шанованої світом житниці, вмирали просто поля, на
шляхах, у холодних хатах і на лавицях промерзлих вокзалів, гинули поодинці і
сім’ями, вилягали роди і села.
Голодомор... Страшне слово, яке болем ятрить серця українців, що накрило собою величезну країну, квітучу, родючу і щедру. Помирали люди, молоді, здорові, але найстрашніше – голодна смерть дітей.
Мультфільм “Голодний дух”
Неможливо зараз оцінити увесь масштаб тогочасної катастрофи. Складно нам ситим зрозуміти, як-то немає ні крихти хліба, ні картоплини, анічогісінько. Що робити бідній матері, коли на неї тижнями, місяцями дивляться запалі очі голодних діточок.
Наше головне завдання - ніколи не забути і нізащо не
допустити повтору катастрофи, повтору знущання над українським народом.
Пом'янемо мовчанням великих мучеників нашої історії, жертв небаченого варварства і жорстокості – червоного терору.
21 листопада
Пташка – від пташки, від зерня – зернина,
Паросток кожний з коріння батьків.
Ти – Україна і я – Україна,
Іскра вітчизни в горнилі віків.
Україна – це територія гідності й свободи. Такими
нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом
Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий
іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість,
гідність, своє прагнення до свободи
Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада.
Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про захисників нашої держави писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов’язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої протиставили свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.
Спочатку було Слово…
Крізь темряву і хаос
Воно, як вічне диво,
Над світом піднялось.
І стало Слово світлом
Посеред ночі й тьми.
У слові все розквітло,
Із Слова вийшли – ми.
Дата Дня української мови та писемності припадає на православне свято – день вшанування преподобного Нестора-літописця – послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Адже дослідники вважають, що саме з його праці починається писемна українська мова. Колись навіть дітей віддавали до школи саме у цей день, після служби у церкві, де молились та просили у Нестора-літописця аби благословив майбутніх учнів. Це й не дивно, адже преподобний здобув всесвітню славу взявши участь у літописанні Київської Русі і залишивши світу неоціненний скарб – «Повість минулих літ».
Мова – то не просто слова, звуки. Це - голос народу. Втрата мови веде до зникнення самої нації. Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова Учені довели, що вік нашої мови – 7 тисяч років. З покоління в покоління передавали предки нам цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.
Бліц-вікторина «Ми знаємо українську мову» (1-4 класи)
Інтелектуальне казино «Ой, яка чудова українська мова!»(5-6 класи)
Інтерактивна
інтелектуальна гра до Дня української писемності та мови (7-11 клас)
«Душа, що не знає літер, – то мертва душа!»
Хочемо вам побажати, щоб ви ніколи не забували про безцінний скарб, джерело вікової мудрості. Про вірних помічників у вирішенні багатьох проблем: про книгу та рідну мову. Не забувайте про них у часи негоди та щастя – і вони завжди допоможуть вам!
26 квітня
ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ
26 квітня – міжнародний день пам’яті про
найбільшу техногенну катастрофу та вшанування героїзму пожежників,
експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених,
медиків, які брали участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. Подвиг
цих людей назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно
залишиться у пам’яті українського народу.
Чорнобиль – це не лише велика трагедія, а й
символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Завдяки самопожертві
ліквідаторів аварія стала символом жертовності в ім’я Батьківщини, в ім’я
мільйонів людей та прийдешніх поколінь. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям,
вони виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу й
подальшого розповсюдження радіації
Вже 35 років Україна живе з болем Чорнобиля. Це
проблема, що торкнулась майже кожної української сім’ї та всього світу. А ще це
найбільша світова катастрофа з епіцентром за 100 кілометрів від Києва. Та чи
знаємо ми достатньо про Чорнобиль, його минуле, сучасне й майбутнє? Що
розкажемо про нього наступним поколінням та як нам говорити про нього зі
світом? То чи готові ви
дізнатися, чим є Чорнобиль особисто для вас?
Чорнобиль. Страшні цифри катастрофи
Чорнобильська катастрофа: історія про трагедію, яка назавжди закарбувалася в пам’яті, Одна історія
Вшануймо ліквідаторів, за їх сміливість та відвагу.
Ми ніколи не забудемо про самопожертву героїв, які пройшли через усі кола
ядерного пекла задля збереження життя і здоров’я прийдешніх поколінь. Завдяки
героїзму та мужності ліквідаторів ми маємо сьогодні можливість спостерігати
навколишню природну красу, бачити як ростуть наші діти й онуки, живемо,
насолоджуємося життям та мріємо про щасливе майбутнє.
Подяка героям, вшанування загиблих, турбота та
допомога постраждалим – це те найменше, що ми можемо й мусимо зробити. У цей
день щиросердечно дякуємо ліквідаторам за їхній подвиг та щиро бажаємо міцного
здоров’я, бадьорості духу, родинного щастя, миру і благополуччя.
22 квітня
Всесвітній День Землі
Свято єднання народів планети у справі захисту навколишнього середовища і збереження тих багатств і природних ресурсів, якими наділила нас природа.
12 квітня
Всесвітній день авіації і космонавтики.
До
космічних ви висот
Прагнете щодня,
Поважає вас народ
Тішиться рідня,
Бо найближче до зірок
Ви з усіх із нас.
Вас вітаємо тепер
В цей зірковий час.
Сьогодні все людство відзначає Всесвітній день авіації та космонавтики. Це свято встановлено на честь першого польоту в космос людини, тим самим воно підкреслює нестримну жагу людства до пізнання нових знань. Бажаю і Вам у цей день дізнатися про навколишній світ більше!
2 квітня
Міжнародний день дитячої книги
Серед його численних видань були байки Езопа і забавний "Роман про лиса".
У 1658 році чеський священик і педагог Ян Коменський опублікував першу книгу для дітей "Світ чуттєвих речей в картинках" - підручник на латині з гравюрами.
Протягом XVII століття дітей навчали і виховували в основному по Біблії і книгам релігійного змісту. XVIII століття подарувало дітям два великих романи: "Робінзон Крузо" Д. Дефо і "Подорожі Гуллівера" Дж. Свіфта.
У той же час і дітей, і дорослих однаково захопили дешеві видання народних казок, балад і переказів. Початок золотого століття дитячої літератури відноситься до середини XIX століття.
До цього часу нарешті визнали, що дітям, крім підручників і релігійних творів, потрібні власні книжки.
Дивно, але література для дітей часто приводила у захват і дорослих. Сама королева Великобританії зачитувалася твором "Пригоди Аліси в Країні чудес" Л. Керрола, насолоджуючись вільною грою фантазії і гумору.
Але й казки ніхто не відміняв. І самим великим казкарем на всі часи, напевно, залишиться Ганс Християн Андерсен.
Двадцяте століття подарувало юним читачам Пітера Пена, Мері Поппінс, Старика Хоттабича, Гаррі Поттера і багатьох інших чудових героїв.
Ось уже понад півстоліття діти і дорослі зачитуються трилогією "Володар кілець" Дж. Р.Р. Толкієна.
Дитячі книги вбирають у себе цілий світ; все цікаве, що буває на світі.
Історія дня дитячої книги.
З чого все починалося
В історичному часі подання про дитину як про істоту зі своїми особливими інтересами і запитами - недавнього походження, воно набуло поширення лише в два-три останніх сторіччя.
Відповідно, дитяча література як самостійний вид - явище порівняно нове.
До середини 17 ст. діти читали (ті, хто вмів читати, з грамотністю тоді було погано), за рідкісним винятком, приблизно те ж, що і батьки.
Проте і у тих, і в інших завжди був інше джерело знань - фантастичні, історичні та побутові історії, що існували в усній традиції. Діти слухали їх разом з дорослими, і нікого не турбувало, чи підходить розказане для дитини, а діти, як і дорослі, витягували з почутого те, що могли. Дещо з творів стародавньої усної творчості дійшло до нас у друкованому вигляді і викликає у дітей і дорослих такий же інтерес, як тисячоліття тому, - наприклад байки Езопа, вперше записані в 4 в. до н.е.
Інші добре відомі зразки усної народної творчості - легенди про короля Артура і Робін Гуда і, зрозуміло, народні казки, зібрані братами Грімм і Ш. Перро (1628-1703), чий збірник під назвою загальноприйнятою «Казки матінки Гуски» включає, можливо, саму знамениту чарівну казку «Попелюшка».
Витоки дитячої книги виходять з епохи, коли в Англії з'явився друкарський верстат і У. Кекстон випустив у 1477 першу книгу англійською мовою. Серед його численних видань, які, напевно, захоплювали дітей, були байки Езопа і забавний тваринний епос «Роман про лиса».
Підручники стали кращі, набули поширення букварі і абетки.
У 1658 чеський священик і педагог Я. А. Коменський опублікував першу книгу з картинками для дітей Orbis Sensualium Pictus («Світ чуттєвих речей в картинках») - підручник на латині з гравюрами.
Протягом 17 ст. дітей навчали в дусі пуританських вірувань; коло дитячого читання в основному зводилося до Біблії, хоча друкувалося чимало призначених для дітей книг релігійного змісту.
Цікаві факти + вікторина для школярів
25 лютого
«ТА, ЩО ОБЕРНУЛАСЯ В ЛЕГЕНДУ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА»до 150 річчя від дня народження Лесі Українки
(Лариси Петрівни Косач-Квітки)
25 лютого 2021 року виповнюється 150 років з дня народження Лесі Українки
(Лариси Петрівни Косач-Квітки) - видатної української письменниці та
громадського діяча, однієї з центральних постатей національної культури.
Як я умру, на світі запала є
Покинутий
вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі
запалений, горітиме удень.
Так писала
Леся Українка, але ім’я осіяне великою всенародною любов’ю. Це була людина
виняткової мужності, духовної краси і мистецького обдарування. Жінка з
трагічною долею, вона ввійшла у свідомість поколінь як символ незламності і
боротьби.
Найкраще про письменника розповідають, як відомо, його твори. Але, як вважала сама Леся Українка, треба шукати у творах поета не автобіографію, а такого чогось, що не його одного обходить. Тож давайте зазирнемо у книжку життя і творчості поетеси- можливо, кожен знайде у ній щось близьке для себе.
Будуть відходити віки, будуть приходити віки; пилком чи кушпелою розвіється скороминуще… а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як в очі людські, в надії людей, бо допоки живе надія — живий і народ.
Мова -
духовний скарб нації. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас
повинен в першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається
найцінніший скарб - МОВА. Мова — найцінніший дар нації. Це не просто засіб
людського спілкування, це те найцінніше, що живе у наших серцях.
Єдиною державною мовою нашої країни є українська. Наша мова
пройшла нелегкий шлях. Однак, попри всі перешкоди, для 45 мільйонів людей вона
була і є рідною, є мовою їхніх дідів, батьків і буде також мовою їхніх дітей.
Мова — це носій прекрасних традицій та звичаїв, цінної
культурної спадщини народу. Ось чому кожен з нас повинен шанувати, берегти і
звеличувати рідну мову.
Сьогодні на Землі налічується близько 6 тисяч мов —
самобутніх, унікальних, неповторних. Половина з них знаходиться на межі
зникнення.
20 лютого
«Небесна сотня: герої, які змінили хід історії»
Нас ніхто не роз’єднає.
Нас ніколи ніхто не здолає,
Бо ми разом - могутня сила.
Це моя і твоя Україна.
І ніхто нас не роз’єднає Нас ніколи ніхто не здолає.
Бо нам воля дорожча золота Наше слово б’є краще
молота.
Я і ти - це велика сила
Я і ти - це є Україна.
Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули
у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за
волю, за право бути народом, за країну, в якій не страшно жити, за мирне небо
над головою.
Майдан став символом боротьби. І за цю боротьбу, за
нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя
віддали найкращі. І сьогодні ми зібралися для того, щоб вшанувати героїв
Небесної сотні. Тих мужніх, незламних українців та їхніх побратимів, чиї душі
уже знаходяться у спокої.
Вони підняли людей на боротьбу. їхній вчинок - то
велика жертовна любов. І якщо ми збагнемо це, - між нами не буде зла. Головним
у світі є любов, і люди яких ми вшановуємо, засвідчили свою любов до своєї
країни, свого народу.
Події останніх місяців 2013 року - початку 2014 року
перетворилися у справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих
душі нашого народу.
Пробудилася національна свідомість людей.
Нам треба об’єднатись воєдино.
Бо мрії й прагнення в нас одні
Щоб стала вільна й сильна Україна
Ми скажем усі разом: «Ні – війні»
Приклад Героїв Небесної має зупинити і тих, хто сьогодні розпалює нове протистояння. Ми сьогодні в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками.
15 лютого
ЦІНА ЧУЖОЇ ВІЙНИ: ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ ВОЇНІВ - ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТІВ
Що таке війна? Для мільйонів людей це слово має присмак горя, крові, смерті... Війни
– найбільші трагедії в історії людства. Сьогодні ми поговоримо з про війну в
Афганістані, яка завжди болем відгукуватиметься в серцях наших співвітчизників.
15
лютого ми відзначаємо день виводу радянських військ з Афганістану.
25 грудня 1979 року радянські війська
були введені в Афганістан для
надання допомоги місцевому населенню в
захисті від ворога. Розпочалася жорстока кривава війна, яка тривала понад 9
років.
Потрапивши на палаючу афганську землю,
наші воїни-інтернаціоналісти прийняли її
біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального
народу.
Багатьом із них вже не судилося повернутися на рідну землю.
За офіційними даними, за весь час афганської війни у ній взяло участь 620 тис.
військовослужбовців і 21 тисяча робітників та службовців. Загинуло 14 453
особи, з них убито в бою 9511, померли від ран і хвороб 3203, загинули в
аваріях, катастрофах 1739, пропали безвісти 292.
Через афганську війну
пройшли 160 тис. українців. Не повернулося з війни 3360. Із них: загинуло 3280,
пропало безвісти 80, поранено понад 8 тис, стали інвалідами 3560 осіб. Після
війни померло від ран, захворювань більше, ніж загинуло. Кількість інвалідів
збільшилася вдвічі.
Старенька мати йде до свого сина,
Гранітні плити плачуть під ногами,
Стукоче серце в грудях, ниє спина:
- Синочку, рідний, йди в обійми мами.
Стоїть старенька й плаче. Ні, ридає…
Перед очима в неї похоронка,
І бій, що котрий день вже не згасає,
І у землі
пекуча та воронка.
Синочку, рідний, чуєш, як курличуть
У синім небі сумно журавлі?
Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,
А ти лежиш в холодній цій землі.
Я чую, мамо, чую, як співають
Вони над Україною пісні.
Ти не журись, я крила розпростаю
І прилечу до тебе уві сні.
Вкраїнським рушником зітру сльозинку
І поцілую в сивеє чоло.
О, синку рідний, мій єдиний сину,
Як хороше б мені тоді було!
Стоїть старенька мати на могилі,
І навіть квіти плачуть мовчазні.
Від сина погляд відвести не в силі,
А син довічно житиме у сні.
Чи бувають у війнах
переможці? Навряд, бо війна – це смерть,
яка забирає в людини найдорожче – її
життя; бо війна – це каліцтво, як духовне, так і фізичне; бо війна – справжнє
пекло. Можна відбудувати дороги, звести нові міста, зорати поле і посіяти зерно, відродити економіку. Але
примусити битися серце в тих, хто безвинно загинув, неможливо; залікувати зранену
душу, не залишивши на ній рубців, – неможливо;
не бачити страхітливих снів, коли йдеш у бій і втрачаєш друга, – неможливо.
Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами й медалями. Та найвищою нагородою для тих, хто вцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять.
29 січня
Урок пам’яті на тему:
«Крути – і сум, і
біль, і вічна слава України»
Вітрами буйними, з епохи грізної
занесла доля,
відгомін біди,
Серцями юними,
очима слізними
Синів і матерів
новітньої доби.
Стікає кровію Вкраїна – матінка,
Ординці лютії землицю рвуть
Вперед герої йдуть, не заховались в
затінку,
Їх зброя - мужність і козацький Дух!
На захист рідної землі квітучої
Рать добровольців відрядив Майдан,
Хоробрість з мужністю і з духом точеним,
Звели заслін біді, і не пройшла орда.
Підлота путінська
«миром» прикрилася,
І палить
«смерчами» землю мою
Про мужніть «кіборгів», кільце Дебальцева
Про Іловайський
зрадницький котел
Як гартувалася в горнилі
нація
В віках історія вже
закарбує все.
Засіє квітами, барвінком й рутою,
У пам’ять вистелить і гордість й біль.
Вже так було колись
100
літ під Крутами,
Безстрашна юнь тоді,
Тримала вкрай нерівний бій.
Пам’яті юнаків-героїв замордованих більшовицькими катами в бою під Крутами присвячується!
Ви всі спочили в темній могилі
Та нас в неволю не повернути,
Бо і в нас були вже Фермопіли
Бо впало триста, ген там, де Крути!
Більше
двох тисяч років тому, на початку Vст.
до н.е., в ущелині при Фермопілах, на території Греції, 300 спартанців на чолі
з своїм царем Леонідом полягли, стримуючи
багатотисячне військо персів, і навічно вкрили себе славою. Таку ж геройську
смерть прийняли 300 українських козаків в червні 1651 року, під Берестечком
прикриваючи вихід з оточеного поляками українського козацького табору. А
наприкінці січня 1918 р. 300 юних студентів
і гімназистів стали на захист рідної землі від більшовицьких орд, під Крутами. Подвиг їх тим значиміший, що на відміну від
спартанців, у бій їх вела лише любов
до рідної землі і рідного народу. Наймолодшому з них Андрію Соколовському було
лише 15 років, а найстаршому Володі Шульгіну – 23.
28-29
січня виповнюється 100 років лицарському подвигу під Крутами.
Крути…
Символ героїзму і відданості нашого юнацтва, символ національної трагедії. Цвіт
української молоді, Герої, які склали іспит зрілості, ставши в обороні
української Волі і Державності…
Давайте
своєю пам’яттю та уявою перенесімося в буремний, незабутній 1917 рік.
Скориставшись
ослабленням царської Росії в ході Першої світової війни і наслідками Лютневої
революції,4 березня 1917 року в Києві з представників різних політичних партій
утворилася Українська Центральна Рада на чолі з професором М. Грушевським.
10
червня 1917 р. своїм I Універсалом ЦР
проголосила автономію України і утворила перший український уряд, на чолі якого
став письменник В. Винниченко.
7 листопада 1917 р. III Універсал проголосив Україну Народною
Республікою.
Горіла золота заграва \
Здригався світ під звуки сурм!
Широко залунала слава,
Що нам воскресла вже держава,
Що Україна встала з тюрм!
Д/ф "Герої України. Крути. Перша Незалежність"
22 січня
Сьогодні День Соборності України, свято рідного краю, свято нашої держави.
Соборна
Україна нині незалежна,
Як
квітка синьо-жовта розцвіла.
І не
згубилася людська любов безмежна
До
України-неньки і її буття,
Що
упродовж віків нам мрію дарувала
Й снагу
іти до вільного життя.
Ми пишаємося, що ми – українці, а наша Вітчизна – Україна, земля, дорога та мила серцю кожного із нас.
Людина народжується і отримує в
спадщину саме дороге – Батьківщину. Її не обирають, вона, як і мати – твоя
доля. Україна! Країна хвилюючої краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути
і барвінку, чорнобривців і калини. Це бентежна історія мужнього народу, що віками
боровся за волю, за єдність, за своє щастя, свідками чого є високі в степах
обеліски, могили й пам’ятники. Свідченням багатовікової боротьби за волю є історичні перекази, легенди, пісні.
Батьківщина – це не тільки земля, на
якій ми живемо, не тільки простори й багатства природи, це ще й люди які її
населяють, їхня натхненна праця. Батьківщина – це пам’ять серця про все , що
було з народом, це пам’ять про трагічну історію країни. А наша історія – це
історія віковічної боротьби за своє місце під сонцем.
Наш народ споконвіку відзначався своєю
волелюбністю, прагненням до створення незалежної держави. Вінцем цих прагнень
стало возз’єднання Східної і Західної України. Воно визрівало віками страждань
і поневірянь і дійшло аж до 20 століття.
Боротьба за Українську самостійну
соборну державу – найбільш яскрава сторінка історії визвольних змагань
українського народу. За волю і незалежність України загинули десятки тисяч
кращих українців. Реалізувалися мрії багатьох поколінь нашого народу про
об’єднання в єдину соборну державу.
І от 22 січня ми відзначаємо День соборності України. Це надзвичайно важлива дата в історії нашої держави.
Соборність – це символ. Символ боротьби за волю. Порозуміння між людьми.
І часточка надії і віри у майбутнє.
Немає коментарів:
Дописати коментар